У зв'язку з тим, що головна причина інфляції криється у збільшенні грошової маси, антиінфляційна політика має бути спрямована на скорочення темпів її зростання. Уряд повинен: проводити політику грошових обмежень, розв'язувати проблеми бюджетного дефіциту, реформувати оподаткування.
Для того щоб подолати інфляційні процеси в Україні, треба:
– прискорити приватизацію;
– підвищити ступінь товарності економіки;
– структурно перебудувати і здійснити конверсію військового виробництва;
– збільшити норми заощаджень та зменшити їхню ліквідність;
– зрівняти темпи зростання грошової маси і темпи зростання національного доходу.
Світовий досвід свідчить, що антиінфляційна політика може включати шокову терапію – різке скорочення темпів зростання грошової маси. При проведені політики шокової терапії інфляційні очікування знижуються, тобто довіра до компетентного і цілеспрямованого уряду зростає. Зниження інфляційних очікувань зменшує темпи інфляції.
При проведені політики шокової терапії для стабілізації і упорядкування грошового обігу проводять грошові реформи (деномінацію, нуліфікацію, девальвацію та ін.).
Градирування – поступове скорочення темпу зростання грошової маси. Інфляційні очікування при градируванні не знижуються через невпевненість уряду в здійснюваній політиці. З'являється інфляційна інерція, чому сприяє індексація доходів.
Існує також політика цін і доходів (контроль над заробітною платою і цінами). Уряд стримує зростання заробітної плати і цін шляхом заморожування, або обмеження зростання заробітної плати і цін. Проведення такої політики повинно супроводжуватися комплексом інших заходів економічної політики.
