Попит на гроші визначається необхідністю і корисністю володіння платіжними засобами. Існують різні теоретичні підходи до аналізу попиту на гроші. У рамках кількісної теорії грошей традиційно за основу аналізу брали рівняння обміну:
МV = РQ.
Перетворюючи рівняння, отримаємо
МД = РО / V,
де М – кількість грошей, що знаходяться в обігу;
V– швидкість обігу грошей;
Р – рівень цін;
Q – реальний обсяг виробництва;
МД – величина попиту на гроші;
Р/V – фактори, що визначають попит на гроші.
Кейнс виділяє такі мотиви попиту на гроші: трансакційний, перестороги, спекулятивний, відмічаючи при цьому, що суб'єкт не завжди може визначити, якими мотивами він керується.
Трансакційний мотив – попит на гроші, необхідні для поточного придбання товарів і послуг.
Мотив перестороги – передбачає попит на гроші для непередбачених витрат.
Спекулятивний мотив. Попит на гроші збільшується із міченням прибутковості інших фінансових активів і бажанням уникнути витрат. Попит на гроші, незалежно вія мотиву, визначається рівнем цін. З підвищенням рівня цін попит на гроші падає, тобто зростають витрати державних грошей.
Кейнс розглядав попит на гроші як функцію від номінального доходу і норми позикового процента. За його теорією номінальний доход прямо пропорційно впливає на грошовий попит (під впливом трансакційного мотиву і мотиву перестороги), а норма позикового процента обернено пропорційна (залежно від спекулятивного мотиву).
