Список всіх підручників >>> Макроекономіка- підручник

Тема 6. ФІСКАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ

6.4. Оподаткування

Більшу доходну частину бюджету складають податкові надходження – платежі господарських суб'єктів державі
Податки за економічним змістом – це фінансові відносини між державою та платником податків, в результат яких створюється загальнодержавний централізована фонд грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій. Поряд з чисто фінансовою функцією – забезпечення доходів держбюджету – податковий механізм (при прогресивному оподаткуванні) містить у собі великі можливості щодо економічного впливу на виробництво його динаміку та структуру, на стимулювання економічного піднесення. Податки в поєднанні з іншими економічними важелями виконують такі функції:
розподільча – перерозподіл вартості створеного ВНП між державою і юридичними та фізичними особами;
фіскальна – централізація частини ВНП у бюджеті на загальнодержавні потреби;
регулююча – вплив податків на різну діяльність їхніх платників.
Податкова система повинна відповідати певним ви­могам (принципам), основними серед яких є:
загальність – охоплення податками всіх економічних суб'єктів, які отримують доходи незалежно від форми власності;
рівнонапруженість – встановлення податкових ставок і податкових пільг, які ставлять усіх суб'єктів у рівні умови;
стабільність – високий рівень гарантій того, що нор­мативи відрахувань будуть незмінними протягом певного часу, а також доходи, передбачені законом про бюджет, будуть отримані у повному обсязі;
обов'язковість – примусовість податку, неминучість його сплати, а також відкритість і недопущення повтор­ного оподаткування, визначеність, доступність обчис­лення і виплати податків.
Необхідно розрізняти джерело і об'єкт оподаткування. Джерело – це чистий доход суспільства. Об'єктами опо­даткування є: доход (з юридичної або фізичної особи); майно (нерухоме і рухоме).
За механізмами формування податки поділяються на прямі та непрямі.
Прямі податки вилучаються безпосередньо у одержу­вачів доходів, власників майна. До прямих належать такі податки:
– прибутковий з населення;
– на прибуток корпорацій;
– на приріст капіталу;
– із спадщини і дарувань;
– майновий на землю, будови, споруди та ін.;
– на цінні папери.
Непрямі податки входять у ціну товару. До непрямих належать такі податки:
– на додану вартість;
– з обігу;
– вибіркові монопольні акцизи (на тютюнові та горілчані вироби, бензин);
– мита.
Чим більш розвинута країна, тим більша частка над­ходжень припадає на прямі податки. Чим бідніша країна, тим більше вона покладається на непрямі податки, особ­ливо на податки від зовнішньої торгівлі.
У системі оподаткування велике значення мають по­даткові ставки і податкові пільги. Дискреційна фіскальна політика змінює податкову ставку – розмір податку на одиницю оподаткування.
Податкові ставки бувають:
– прогресивні, тобто підвищується процент податко­вих відрахувань з підвищенням доходу;
– пропорційні, тобто процент податкових відрахувань залишається незмінним незалежно від розмірів доходу;
– тверді (фіксовані), встановлені на об'єкти незалеж­но від їхньої вартості.
Високі податкові ставки знижують стимули до праці, і заощадження інвестиціями.
На цій основі було розроблено теорію пропозиції, згідно з якою зростання податків знижує випуск і дохо­ди, зменшуючи тим самим податкові надходження. Підвищення податків знижує пропозицію праці, капіталу і зменшує заощадження. Зниження податків сприяє еко­номічному зростанню в довгостроковій перспективі і зниженню темпів інфляції. Інфляція зменшується внаслідок того, що стимуляція виробництва дає додат­кові товари, які покривають грошову масу.
Теорія пропозиції передбачає наявність оптимальної податкової ставки, яка стимулює господарських суб'єктів збільшувати доходи і податкові відрахування у бюджет. Залежність між обсягом податкових надходжень у бюд^ жет і ставкою податку показує крива Лаффера (рис. 6.1).
T(V)

Рис. 6.1. Крива Лаффера
Крива Лаффера виявляє таку податкову ставку, при якій податкові надходження досягають максимуму. От­же при ставці податків 50% (у даному випадку) подат­кові надходження в бюджет максимальні.
Податкові надходження із зростанням ставки податку спочатку збільшуються, а потім зменшуються. При опти­мальній податковій ставці (50%) досягається максималь­ний обсяг надходжень. При ставці вищій від оптимальної виробництво зменшується і підвищується роль тіньової економіки, що призводить до великих втрат в економіці держави.
Сучасні тенденції системи оподаткування:
– зниження прогресивності податків;
– зниження податків на прибуток підприємств (фірм, компаній, корпорацій);
– зниження податкових пільг.
Податкові пільги – зменшення податкових ставок або повне звільнення від податків окремих підприємств або виробництв залежно від їхнього профілю, характеру ви­робленої продукції тощо.
Державні видатки. До державних видатків належать:
– державні інвестиції, які спрямовані на виконання загальнодержавних програм (здійснення заходів з охоро­ни довкілля, будівництва атомних електростанцій, газо­проводів та ін.);
– виплати заробітної плати працівникам державного сектора;
– видатки по сплаті процентів внутрішніх та зовні­шніх займів;
– трансферти.