Для того щоб виявити суть макроекономічних процесів і явищ та ефективно управляти економікою в умовах ринку існує набір методів і інструментів, за допомогою яких здійснюються макроекономічні дослідження. У загальнонауковому значенні термін “метод” означає “шлях пізнання”, засіб пізнання як певну сукупність або систему прийомів і операцій з метою мисленого відтворення предмета, що вивчається. Стосовно макроекономіки – це означає шлях пізнання суті макроекономічних законів, закономірностей.
При дослідженні макроекономіки використовуються такі діалектико-матеріалістичної методи, як: абстракція; аналіз; синтез; індукція; дедукція та ін.
До дійових методів макроекономічного дослідження належить економіко-математичне моделювання. В загальному вигляді макроекономічні моделі – це математичні рівняння, в яких виражені (змодельовані) реальні економічні процеси в абстрактному вигляді.
При створенні моделі важливо знайти функцію, яка б пов'язувала ендогенні та екзогенні параметри макромоделі.
Ендогенні параметри – це величини, що визначаються в результаті розв'язання моделі (наприклад, рівень зайнятості, інфляції, величина національного доходу, ставка процента та ін.).
Екзогенні параметри – величини, що знаходяться поза макромоделлю (питання техніки і технологій економічної ефективності, виробництва, поведінки споживача та ін.).
Функціональні зв'язки між ендогенними параметрами мають таку кваліфікацію:
Технічні функції характеризують технічну залежність, наприклад виробнича функція:
Дефінційні функції виражають залежності, які випливають з означення економічних явищ. Наприклад, сукупний попит на ринку благ V складається із споживчого попиту домашніх господарств С, інвестиційного попиту підприємницького сектора I, витрат держави G та закордону Хn.
V=C+I+G+Xn.
Макроекономічні моделі поділяють на динамічні та статичні.
Статичні моделі фіксують економічний процес на початку та в кінці певного періоду і не зображують перехід від одного стану до іншого.
Динамічні моделі зображають економічні процеси з урахуванням фактора часу.
