Список всіх підручників >>> Економіка виробництва

Тема 5. ВИТРАТИ Й ЦІНИ НА ПРОДУКЦІЮ (РОБОТИ, ПОСЛУГИ)

5.3. Основні методичні питання ціноутворення

Застосовувані в ринковій економіці ціни виконують три основні функції: обліково-вимірювальну, розподільчу та стимулюючу. Обліково-вимірювальна функція ціни полягає в тому, що вона є засобом обліку й вимірювання витрат суспільної праці на виробництво окремих видів продукції або надання різноманітних послуг. Розподільча функція зводиться до того, що за допомогою цін, які відхиляються від вартості, здійснюється перерозподіл частини доходів первинних суб'єктів господарювання та населення. Стимулююча функція ціни використовується для мотивації підвищення ефектив­ності господарювання, забезпечення необхідної прибутковості (до­ходності) кожному нормально працюючому продуценту, посеред­нику і безпосередньому продавцю товарів виробничого та спожив­чого призначення.

Ціна одиниці продукції (окремої послуги) формується з декількох складових, що відображають структуру відповідних видів цін. Типові складові ціни показано на рисунку.

У системі господарювання застосовується багато видів цін, які відокремлюються за різними класифікаційними ознаками.

За класифікаційною ознакою рівня встановлення та регулюван­ня застосовують централізовано-фіксовані й регульовані, договірні та вільні ціни. Централізовано-фіксовані ціни встановлює держа­ва на ресурси, що впливають на загальний рівень і динаміку цін; на товари і послуги, які мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію (послуги), виробництво (надання) якої зосе­реджено на підприємствах (в організаціях), що займають монополь­не становище на ринку.

Договірні ціни формуються за домовленістю між  виробником (продавцем) і споживачем (покупцем) і стосуються конкретної партії товару.

Вільні ціни — це ціни, що їх визначає підприємство (організація) самостійно. Проте держава певною мірою впливає на договірні та вільні ціни, проводячи антимонопольну політику, регулюючи умови оподаткування й кредитування для окремих груп суб'єктів господарської діяльності.

Залежно від особливостей купівлі-продажу і сфери економіки існують світові, оптові, закупівельні та роздрібні ціни, а також та­рифи на перевезення вантажів і пасажирів, надання різноманітних платних послуг.

Типові складові елементи ціни одиниці продукції (роботи, послуги)

Окрему групу цін становлять різноманітні тарифи. Тарифи вантажного та пасажирського транспорту — це плата за надання послуг з пе­ревезення вантажів і пасажирів, яку беруть транспортні підприє­мства з відправників і населення. Тарифи на платні послуги ха­рактеризують розмір оплати послуг із побутового обслуговуван­ня населення, послуг банків і зв'язку, юридичних, консультацій­них та інших різновидів послуг, що надаються фізичним та юри­дичним особам.

Загальними чинниками, що визначають ціни на товари (продук­цію, послуги), переважно є: гнучкість попиту (зростання цін зумовлює зменшення попиту, і навпаки); високі технічні параметри та низька вартість експлуа­тації; орієнтація на одержання прибутку та оцінка потенцій­них покупок з огляду на їхню ефективність (чинники, що впли­вають на вибір товару покупцем, за ступенем їхньої важливості розміщуються в такій послідовності: якість, технічне обслугову­вання, ціна); можливість надати готовому виробу більшої привабли­вості для покупців (доступні ціни, узгоджені з по­казниками якості товару, є привабливішими для потенційних по­купців).

Об'єктивно діють і специфічні чинники ціноутворення на ос­новні види продукції виробничо-технічного призначення (сирови­ну, основні й допоміжні матеріали, вузли та агрегати, основне й допоміжне устаткування). Серед таких чинників є: наявність затверджених стандартів; якість продукції; умови транспортування та поставок; престижність виробника та продукту; довготривалість та надійність партнерства в області купівлі – продажу продукції тощо. 

За ринкових умов господарювання можуть застосовуватися різноманітні методи ціноутворення. Сутнісну характеристику окремих  методів наведено нижче.

Метод «середні витрати плюс прибу­ток». Розрахунок ціни за цим методом є найпростішим і широко застосовуваним. Згідно з ним ціна Ц визначається за формулою: Ц = СВ + П, де СВ — середні витрати (собівартість); П — величина прибут­ку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою за допомогою встановлення  граничного значення рівня рентабельності продукції (послуг).

Метод розрахунку ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку. Метод є різновидом методу визначення ціни на основі се­редніх витрат (собівартості). особливість його полягає в тому, що ціну поставлено в залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції. За умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна вста­новлюється з використанням формули:

Ц = ЗмВ + (ПВ +ПЗ) / КП ,

де ЗмВ — змінні витрати на одиницю продукції (послуги); ПВ — постійні витрати на дану продукцію (послугу) за певний період (квартал, рік); ПЗ — загальна сума прибутку, яку можна одержати від прода­жу продукції (надання послуги) за той самий період;

КП  — обсяг продажу продукції (наданої послуги) в натуральному вимірі.

Метод установлення ціни на засаді суб'єктивної цінності товару          . Ціна встановлюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.

Метод ціноутворення «за рівнем поточних цін» («за рівнем конкуренції»).       Ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію у конкурентів. Залежно від особливостей

продукції й типу ринку (монополія, олігополія) цей метод ціноутворення має різні модифікації (установлення ціни на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижче за неї; установ­лення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію та співвідношення параметрів цих виробів).

Метод ціноутворення «за рівнем попиту». Ціни встановлюються за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховуються умови продажу, кон'юнктура ринку, супутні послуги. За використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.

Методи установлення ціни за результатами торгів. Установлення ціни здійснюється  на підставі результатів закритих або відкритих торгів на  біржах, аукціонах тощо і застосовується з метою купівлі-продажу майна, одержання замовлення на виготовлення.

Є також інші методи встановлення ціни, якими може користуватися як виробник, так і споживач продукції. Вибір методу ціноутворення та встановлення відповідно до нього певного рівня ціни є початковим етапом розробки цінової стратегії і тактики підприємства (організації).

Ціни постійно коригуються (регулюються) підприємством (організацією) і державою, згідно з кон'юнктурою рин­ку та впливом інших чинників, що необхідно враховувати при розробці та реалізації стратегії ціноутворення стосовно різних видів продукції.