Список всіх підручників >>> Планування діяльності підприємства

Тема 9. Виробнича інфраструктура

9.5. Планування діяльності транспортного господарства

Планування госпрозрахункової діяльності транспортного цеху проводять планово-економічний відділ, відділ організації праці та заробітної плати разом із транспортним цехом. Порядок і строки розроблення плану такі самі, як і в основних цехах.

Техніко-економічне планування полягає в розроблення річних, квартальних і місячних планів за такими розділами:

ü    виробнича програма;

ü    чисельність, заробітна плата;

ü    собівартість.

Виробничу програму транспортного цеху розробляють:

1)     економічна служба цього цеху — за зовнішніми та внутріш­німи перевезеннями вантажів та навантажувально-розвантажу­вальними роботами;

2)     технічне бюро цеху (разом із ремонтною майстернею) — за ремонтними роботами.

Вихідними даними для розроблення виробничої програми цеху є:

ü    за зовнішніми перевезеннями — плани матеріально-тех­нічного забезпечення, комплектування й кооперування, плани реалізації продукції (збуту), капітального будівництва;

ü    за внутрішніми перевезеннями — виробнича програма обслуговуваних цехів згідно зі схемою вантажоперевезень, що діє на підприємстві;

ü    дані про наявний склад транспортних засобів;

ü    графіки технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів;

ü    нормативи трудових і матеріальних витрат на основні види транспортних, навантажувально-розвантажувальних операцій.

Обсяги вантажоперевезень допоміжних цехів планують з огляду на планову потребу підприємства в їхній продукції та послугах за діючої трудомісткості робіт.

Виробнича програма транспортного цеху складається з обсягів послуг у натуральному та вартісному вираженні.

До складу номенклатурного плану можуть належати такі види робіт і послуг:

ü    доставка матеріально-технічних цінностей на підприємство;

ü    транспортування готової продукції підприємства до місця навантаження або до споживача;

ü    внутрішньовиробничі вантажопотоки;

ü    навантажувально-розвантажувальні роботи;

ü    технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів і механізмів, інші роботи та послуги.

Обсяги навантажувально-розвантажувальних робіт планують у тоннах із відокремленням затрат часу механізованих робіт у машино-годинах і ручних робіт у нормо-годинах (людино-годи­нах). Підстави для планування обсягів ремонтних робіт такі:

ü    графіки технічного обслуговування та ремонту транспорту;

ü    графік випуску транспорту на лінію;

ü    листки обліку технічного обслуговування та ремонту транс­порту;

ü    норми пробігу до першого капітального ремонту, тис. км.

ü    норми міжремонтного пробігу, км.

В умовах госпрозрахунку транспортним цехам доцільно планувати виробничу програму у вартісному вираженні. Для вартісного оцінювання планових обсягів транспортних і планово-ремонтних робіт застосовують тарифи, розроблені на підставі єдиних тарифів, застосовуваних для спеціалізованих транспортних господарств, або спеціально розроблені внутрішні ціни однієї машино-години.

Основою визначення виробничої програми транспортного цеху є розрахунки вантажопотоків підприємства.

Під вантажним потоком розуміють кількість вантажів, які переміщуються в певному напрямі між окремими пунктами.

Величина вантажопотоку виражається натуральними вимірниками: тоннами, метрами, кубометрами, штуками.

Розрізняють зовнішні та внутрішні вантажопотоки. Зовнішні — це вантажопотоки відправлення вантажів. Сума зовнішніх вантажопотоків створює зовнішній вантажообіг, а внутрішніх — внутрішній вантажообіг.

Розміри окремих вантажопотоків можна визначити згідно з виробничою програмою та відповідними нормами витрат матеріалів, напівфабрикатів, палива з урахуванням норм на відходи.

Величину зовнішніх вантажопотоків прибуття вантажів обчислюють за даними відділу збуту. Величину й напрями міжцехових вантажопотоків визначають за маршрутними картами, спеціальною відомістю «розцеховкою», відомістю матеріалів.

Вантажообігом заводу або цеху навивають кількість вантажів, які потрібно перемістити за певний час (рік, квартал, місяць, добу, зміну). Вантажообіг підприємства дорівнює сумі окремих ван­тажопотоків.

Для раціональної організації транспортного господарства на підприємстві складають номенклатурну таблицю всіх вантажів, згрупувавши їх за такими ознаками: однорідність і ступінь транс­портоспроможності за маршрутами транспортування й видами транспортних засобів. Номенклатура та кількість вантажів є підставою не лише для визначення вантажообігу підприємства, а й для встановлення норм виробітку та розцінок на виконання транспортних робіт.

Для визначення загального вантажообігу підприємства й вантажопотоку між окремими цехами та дільницями складають шахову відомість вантажообігу підприємства й діаграми (схеми) вантажопотоків. Спочатку розраховують вантажообіг для кожного цеху, а потім для всього заводу.

За таблицями вантажообігу цехів і складів будують шахову таблицю загального вантажообігу підприємства (табл. 9.5).

Таблиця 9.5

ШАХОВА ТАБЛИЦЯ ВАНТАЖОПОТОКІВ ПІДПРИЄМСТВА ЗА рік, т

На підставі шахових таблиць у поєднанні з поетапним планом і генеральним планом підприємства складають діаграми (схеми) вантажопотоків, які показують розподіл і напрями руху вантажів по цехах і складах, а схема вантажопотоків цеху — розділ і напрями руху вантажів по дільницях і коморах. Приклад схеми вантажопотоків підприємства за рік, побудованої за табл. 9.5, показано на рис. 9.1. Цифри на стрілках — це місячний вантажопотік у тоннах.

Планову чисельність робітників транспортного цеху розраховують за видами транспорту та типами транспортних засобів.

Чисельність водіїв автомашин, авто- та електрокар визначають на підставі обсягів перевезень у машино-годинах (людино-годинах) роботи водіїв на лінії.

До одержаного в такий спосіб фонду часу роботи водіїв потріб­но додати час, необхідний для їх участі в технічному обслуговуванні та ремонті машин. Потрібну кількість водіїв за професіями та видами робіт розраховують відношенням загального планового фонду часу до планового фонду часу роботи одного робітника. Для розрахунку чисельності водіїв на зовнішніх перевезеннях можна скористатися формулою:

Потрібну кількість навантажувальників можна розрахувати за формулою

де А_нр — плановий обсяг навантажувальних (розвантажувальних) робіт за рік, т; t — трудомісткість навантаження (розвантаження) 1 т, нормо-год.

План собівартості продукції (робіт, послуг) містить:

ü    собівартість окремих видів робіт і послуг;

ü    кошторис витрат на виробництво.

Об’єктом калькулювання собівартості в транспортному цеху є основні види робіт і послуг, що їх виконує цех.

Калькуляційною одиницею може бути:

ü    для перевезення зовнішніх вантажів — тонно-кілометр, тонна;

ü    для внутрішньозаводських перевезень — тонна;

ü    для спеціалізованого транспорту — машино-година роботи;

ü    для навантажувально-розвантажувальних робіт — тонна вантажу;

ü    для ремонтного обслуговування — вид технічного обслуговування (ТО) і ремонту;

ü    для залізничного транспорту — машино-година роботи тепловоза (локомотива).

Планову собівартість одиниці вантажу визначають окремо за видами транспорту діленням планового кошторису витрат по цеху на кількість тонно-кілометрів або тонн перевезених вантажів. Так само розраховують собівартість одиниці інших видів робіт і послуг.

Планування кошторису витрат виробництва транспортного цеху в цілому проводять так само, як і в основному виробництві, але за скороченим переліком статей витрат.

Витрати на утримання й експлуатацію транспортних засобів обчислюють згідно з установленими нормами та нормативами на підставі загальнодержавних норм витрат мастил, палива, автопок­ришок, розміру амортизаційних відрахувань залежно від марки машини та класу доріг, балансової вартості або пройденого шляху.

Потрібно мати на увазі, що витрати пального для вантажного та легкового автотранспорту, автобусів, спеціальних машин розрахо­вують згідно із загальнодержавними нормами витрат на 100 кіло­метрів пробігу, додатковими витратами на 100 тонно-кілометрів вантажообігу для вантажних автомобілів і спецмашин із вантажем (додаткові витрати для самоскидів і спецмашин за кількістю поїздок та залежно від умов експлуатації автотранспорту взимку), витратами пального на внутрішньогаражні потреби. Витрати паль­ного на спецтранспорт залежно від умов його експлуатації обчислюють на основі пробігу та кількості відпрацьованого часу.

Витрати мастильних матеріалів (моторне масло, трансмісійні мастила тощо) визначаються за установленими нормами у відсот­ках планових витрат бензину та дизельного пального.

Послуги та роботи, які виконує транспортний цех для інших цехів основного та допоміжного виробництва, ураховують і відносять на собівартість їхньої продукції (через відповідні статті непрямих витрат) згідно з плановою цеховою собівартістю.

Кошторис витрат на транспортні, навантажувально-розванта­жувальні, а також ремонтні роботи складають на підставі кошторисів на експлуатацію, утримання, ремонт кожного виду транспортних засобів і використання навантажувально-розвантажу­вальних робіт. Розрахунок кошторису на утримання транспортних засобів проводять з огляду на планову собівартість робіт і послуг за окремими видами машин та механізмів.

Загальний кошторис витрат транспортного цеху визначають як суму кошторисів витрат на транспортні, навантажувально-розвантажувальні та ремонтні роботи й кошториси витрат на оплату послуг сторонніх організацій.