Список всіх підручників >>> Планування діяльності підприємства

Тема 9. Виробнича інфраструктура

9.2. Планування діяльності інструментальних цехів

План роботи інструментального цеху (ІЦ) розробляє планово-економічний відділ (бюро) підприємства на рік із поквартальним розподілом та щомісячним уточненням.

Основними розділами плану на рік є:

ü  обсяг випуску продукції (виробнича програма);

ü  чисельність і заробітна плата;

ü  собівартість.

Виробничу програму розробляють на підставі таких вихідних даних:

ü  виробнича програма підприємства з випуску продукції;

ü  графік підготовки виготовлення нових виробів;

ü  розрахунки потреби в технологічному оснащенні для поточ­ного виробництва, а також технологічного оснащення другого порядку;

ü  дані про стан запасів інструментів в центральному інструментальному складі (ЦІС);

ü  замовлення виробничих і допоміжних цехів на виготовлення інструментів-дублерів.

Виробничу програму ІЦ розробляють за такими показниками:

ü  випуск продукції в натуральному вираженні (номенклатура);

ü  обсяг товарної продукції.

Номенклатуру технологічного оснащення, яку потрібно буде виготовляти в інструментальних підрозділах, потрібно планувати з урахуванням таких чинників:

ü  потреби підприємства в оснащенні;

ü  обсягів і номенклатури оснащення, яке буде закуплено в сторонніх організацій;

ü  обсягів і номенклатури оснащення, яке потрібно виготовити стороннім організаціям;

ü  обсягів і номенклатури оснащення, яке підлягає відновленню та ремонту.

До номенклатури випуску продукції, робіт і послуг у натураль­ному вираженні належать штампи, прес-форми, пристрої, загальний вимірювальний та допоміжний інструмент, ремонт, відновлення та модернізація оснащення, інші роботи й послуги. Номенкла­туру виготовлюваної продукції визначає інструментальний відділ, а затверджує головний інженер. Планові завдання з випуску оснащення обґрунтовують розрахунками виробничої потужності ІЦ згідно з діючою методикою.

Обсяги товарної продукції за планом обчислюють у такому вираженні:

ü  трудовому (за нормативною трудомісткістю), нормо-год;

ü  вартісному, грош. од.

Потрібно мати на увазі, що нормативна трудомісткість виготов-
лення технологічного оснащення визначається інструментальним
відділом збільшено, залежно від конструктивно-технологічних пара-
метрів оснащення, на підставі нормативів, які діють на підприємстві.
Варто звернути увагу на те, що планові нормо-години, на відміну від
технологічних, установлюються за станом на початок планового пе-
ріоду й залишаються незмінними до кінця цього періоду. Ця одиниця
обсягу виробництва є стабільнішою за технологічні нормо-години.
Проте недолік її полягає в тому, що вона не підсилює заінтересовано-
сті цеху в зниженні трудомісткості виготовлення оснащення.

Виробнича програма дільниць цеху складається з двох розділів: плану випуску та плану запуску.

Для ІЦ, у складі яких є заготівельні дільниці, доцільно застосовувати систему планування, яка передбачає три номенклатурні плани: 1) за заготівельною дільницею; 2) запуском; 3) випуском інструменту.

З огляду на це потрібно розв’язувати три завдання оперативного управління:

1) формувати місячний номенклатурний план заготівельній дільниці ІЦ;

2) формувати місячний номенклатурний план запуску інструменту;

3) формувати місячний номенклатурний план випуску інструменту.

План ІЦ за чисельністю та заробітною платою розробляють за аналогічними показниками основних цехів.

Методика визначення чисельності робітників така сама, як в основних цехах, — за трудомісткістю, нормами обслуговування.

План собівартості містить:

ü  собівартість (калькуляції) окремих видів технологічного оснащення, робіт, послуг;

ü  кошторис витрат на виробництво.

Об’єктами калькулювання собівартості в ІЦ є собівартість основних видів оснащення, робіт і послуг, що їх виконує цех.

Калькуляційною одиницею може бути: для спеціального осна­щення — одиниця виробу (штамп, прес-форма, модель, пристрій); типовий представник — один виріб; інструмент одного типороз-
міру — 10, 100 од.; для сторонніх організацій — замовлення.

Кошторис витрат цеху на виробництво складається зі статей, аналогічних основним цехам.

Методика визначення планово-розрахункових цін на продук­цію ІЦ. У цехах з великим обсягом різного за типорозмірами технологічного оснащення для визначення собівартості та планово-розрахункових цін застосовують типовий виріб-представник. Для цього технологічне оснащення залежно від призначення, матеріалу, форми, габаритних розмірів та інших ознак класифікують за групами й типами. Від кожної групи вибирають найхарактерніший (типовий) представник.

Внутрішньовиробничі планово-розрахункові ціни на продукцію ІЦ формують на підставі виробничої (цехової) собівартості одиниці продукції. Підставою для визначення собівартості технологічного оснащення є планова калькуляція, що складається на кожного представника цього оснащення, тобто оснащення будь-яких з таких типових представників може бути об’єктом калькулювання.

В умовах упровадження внутрішньогосподарського розрахунку доцільно до планово-розрахункової ціни включати прибуток. Для розрахунку нормативу прибутку в ціні визначають загальну суму прибутку для цеху на плановий рік, а потім розподіляють за виробами пропорційно до основної заробітної плати виробничих робітників (З_зп.о).

Норматив прибутку

де Р_п — прибуток у % основної заробітної плати виробничих робітників, який визначають так:

де П — загальна сума прибутку цеху за планом на рік, грошова одиниця; З_ф.з.ц — фонд основної заробітної плати основних вироб­ничих робітників цеху за планом на рік, грошова одиниця.

Обчислена в такий спосіб планово-розрахункова ціна типового представника оснащення є підставою для визначення ціни грош. од. кожного типорозміру оснащення (Ц_і):

де Ц _т.п — планово-розрахункова ціна оснащення і-го типорозміру, грош. од.; К_і — коефіцієнт приведення і-го виробу оснащення до її типового представника. Коефіцієнт приведення характеризує ступінь відхилення конструкторсько-технологічних параметрів типового представника оснащення від конкретного представника певної групи оснащення, які значною мірою відображені в трудомісткості виготовлення оснащення, а саме:

де Т_і, Т_т.п — планова (технологічна) трудомісткість виготовлення оснащення відповідно і-го й типового представника, нормо-год.

Щоб спростити розрахунки та мати змогу автоматизувати обчислення планово-розрахункових цін на технологічне оснащення, розглянутий метод розрахунку можна визначити по-іншому. За типовими представниками обчислюють питому ціну в розрахунку на одиницю трудомісткості (1 нормо-год), тобто вартість 1 нормо-год виготовлення типового представника оснащення, грошова одиниця:

Планово-розрахункові ціни на продукцію інструментальних цехів, яка виготовляється (надаються послуги виробничого характеру) для сторонніх організацій і підприємств та реалізується за договірними цінами, розробляють на підставі цехової собіварто-
сті, виходячи з калькуляції. У такому разі норматив прибутку може бути вищий, аніж для свого підприємства.

Користуючись планово-розрахунковою ціною ІЦ, можна затвердити план-замовлення на виготовлення оснащення на певний місяць за поданою далі формою (табл. 9.1).

Таблиця 9.1

ПЛАН-ЗАМОВЛЕННЯ НА ВИГОТОВЛЕННЯ ОСНАЩЕННЯ