Список всіх підручників >>> Планування діяльності підприємства

Тема 7. Забезпечення операційної діяльності виробничою потужністю

7.4. Система показників використання виробничої потужності

Найоб’єктивнішу аналітичну інформацію про рівень використання виробничих потужностей дає система показників, яка розділяється на три групи:

1)    показники, які характеризують рівень освоєння проектної та використання середньорічної виробничої потужності підприємства;

2)    показники, які характеризують використання устаткування в часі та в потужності (коефіцієнти екстенсивної та інтенсивної завантаженості);

3)    показники використання устаткування та площ у вартісних і натуральних вимірниках.

Показники першої групи:

·    коефіцієнт освоєння проектної потужності (К_п), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції не нижче передбаченого проектом. Цей коефіцієнт розраховують за формулою

де В_п — випуск продукції, передбаченої проектом у відповідних вимірниках; П_п — проектна потужність у таких самих вимірниках.

Цей коефіцієнт свідчить про рівень освоєння проектних потуж­ностей нормативного строку;

·    коефіцієнт використання середньорічної виробничої потужності (К_в), який характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, обчислюють так:

де В — фактичний або плановий річний випуск товарної продукції; П_сер — середньорічна виробнича потужність у таких самих вимірниках, що й випуск продукції.

За значенням К_в можна встановити рівень використання й наявності резервів виробничої потужності, а також ступінь напруженості планового завдання на поточний рік.

Показники другої групи:

·    коефіцієнт екстенсивного навантаження (К_е) визначають за формулою

де Ф_ф — час фактичної роботи устаткування (у зміну, добу, місяць, рік); Ф_п — плановий (максимально можливий) фонд часу роботи устаткування за той самий період;

·    до екстенсивних показників використання устаткування належить також коефіцієнт змінності його роботи (K_зм):

де К_м.-зм — загальна кількість відпрацьованих машино-змін за добу; РМ — кількість встановленого устаткування (діючого та недіючого).

Більш точним методом розрахунку коефіцієнта змінності може бути розрахунок за такими даними: коефіцієнта використання кален­дарного фонду часу й максимальної змінності роботи устаткуван­ня, яка дорівнює трьом за восьмигодинної тривалості зміни. Наприклад, за коефіцієнта використання календарного фонду 0,6 коефіцієнт змінності роботи устаткування дорівнюватиме 1,8 (3 × 0,6);

·    коефіцієнт інтенсивного завантаження (К_і) визначають за формулою:

де В_ф — фактичний обсяг випуску продукції за одиницю часу;
В_н — технічна (паспортна) норма продуктивності устаткування за одиницю часу.

Наприклад, якщо на устаткуванні виробляється за час 20 одиниць продукції за нормативної продуктивності 25 виробів, то коефіцієнт інтенсивного завантаження дорівнюватиме 0,8 (20 : 25).

Для устаткування, яке має електропривід, К_і визначають за даними про витрати електроенергії (такий показник називають коефіцієнтом використання устаткування за потужністю):

де W — витрати електроенергії по даному виду устаткування за конкретний період, кВт/год; t_м — машинний час роботи за той же період, год; Nw — потужність встановленого електроприводу на цьому устаткуванні, кВт/год.

Коефіцієнт використання устаткування за потужністю застосовують у багатономенклатурному виробництві, де неможливо розрахувати нормативну продуктивність;

·    інтегральний коефіцієнт завантаження (К_інт) устаткування дає сумарну характеристику рівня використання устаткування як за продуктивністю, так і за часом, і визначається так:

Аналіз наведених показників дає змогу отримати інформацію про рівень використання й наявність резервів виробничих потуж­ностей підприємства, його підрозділів і розробити заходи щодо поліпшення їх використання.

Основними способами підвищення ефективності використання виробничих потужностей є:

1)    технічне вдосконалення устаткування й механізмів;

2)    використання прогресивних технологічних процесів;

3)    збільшення часу роботи устаткування (підвищення коефіцієнта змінності, скорочення простоювання);

4)    застосування прогресивних форм організації виробництва тощо.