2.3. Розподіл затрат для визначення собівартості продукції або послуг
Основний принцип підприємницької діяльності – отримання прибутку. Підприємство зобов’язане дотримуватися цього принципу в довгостроковому періоді, однак у короткостроковому періоді іноді може його порушувати.
Яка ж має бути ціна товару чи послуг, щоб дотримуватися цих правил введення господарської діяльності?
Інструментом для того є калькуляція.
Калькуляцією – можна визначити як класифікувався, і реєстрацію так і відповідний розподіл затрат для визначення собівартості продукції або послуг.
Розрізняють калькуляцію з повним розподілом затрат (повне калькулювання) і калькуляцію за змінними витратами (калькуляція часткових витрат).
Система обліку і калькулювання за повними витратами передбачає, що в собівартість продукції включають усі затрати, пов'язані з процесом виробництва:
-прямі матеріали;
-пряма заробітна платня;
-інші прямі затрати;
-накладні загально виробничі затрати.
Калькулювання собівартості продукції з повним розподілом затрат може здійснюватись:
-згідно із замовленням (проектами);
-згідно з виробничими процесами;
-на основі виробничої діяльності.
Об'єктами обліку при калькулюванні затрат згідно із замовленнями є пенні окремі замовлення (проекти). Кожному замовленню надають окремий шифр (номер), який проставляють у первинних документах обліку витрат і за якими здійснюється групування первинних документів (та затрат) за замовленнями.
Прямі затрати відносять на собівартості замовлень на підставі групування первинних документів.
Загальновиробничі затрати, які є непрямими, протягом періоду (наприклад, місяця) враховують окремо, на окремих рахунках, а в кінці місяця відносять на собівартість окремих замовлень через їх розподіл.
Фактичну собівартість замовлення визначають лише після його виконання. Якщо замовлення налічує багато виборів, то для визначення фактичної собівартості одиниці продукції необхідно загальну суму затрат розділити на кількість виробів.
Калькулювання затрат згідно з процесами (попередільний метод) використовують у тих виробництвах, де вихідна сировина проходить цілу низку технологічних виробничих процесів, переділів виробництва
На кожному переділі отримують напівфабрикат, який є вихідною сировиною (або матеріалом) для подальшого переділу. На останньому переділі отримують готову продукцію. Цей метод використовують у металургійній, хімічній, текстильній та інших галузях промисловості.
Затрати за цим методом враховують по переділах і видах продукції.
Об’єктами калькуляції є напівфабрикатів кожного переділу і готова продукція останнього переділу.
-напівфабриктний, за яким визначають фактичну собівартість напівфабрикатів кожного переділу;
-без урахування собівартості напівфабрикатів, за яким облік затрат здійснюють у переділах, але собівартість напівфабрикатів не визначають.
Зведенням затрат у переділах підраховують собівартість готової продукції на останньому переділі.
Система калькулювання на основі виробничої діяльності зорієнтована на контроль і скорочення тривалості виробничого процесу, особливо тих операцій, які не збільшують цінності виробу ( транспортування, зберігання, контроль, інше), що сприяє зниженню витрат і собівартості продукції.
При цій системі калькулювання виробничі накладні затрати обліковують за так званим "центрами виробничої діяльності", а потім розподіляють між видами продукції на основі баз розподілу. Тобто для кожного виду затрат визначають свою базу (фактор) розподілу, а потім розраховують величину цих затрат на одиницю фактора їх зміни. За базу розподілу можуть бути прийняті виробничі показники, кількість співробітників, кількість відпрацьованого часу тощо.
Розглянемо приклад калькуляції витрат на одиницю продукції (продукту А і продукту Б). Нам відомо, частина основних затрат пов'язана з виробництвом обох продуктів. Непрямі затрати рівномірно розподіляються на обидва продукти. Затрати на одиницю продукції визначають за рахунок ділення валових витрат на кількість виготовлених одиниць (у дачному разі 100 одиниць продукту Б).
Таблиця 2
Калькулювання повних витрат на одиницю продукції
Витрати
Валові витрати
Продукт А
Продукт Б
Витрати на одиницю Б
Матеріали
400
150
250
2,5
Машини й обладнання
150
40
110
1,10
Заробітна плата
110
80
30
0,3
Разом прямих затрат
660
270
390
3,9
Виробничі накладні витрати
50
25
25
0,25
Загальні виробничі витрати
710
295
415
4,15
Адміністративні витрати
30
15
15
0,15
Торгові витрати
50
25
25
0,25
Витрати на збут
20
10
10
0,10
Валові витрати
810
345
465
4,65
Система обліку і калькулювання за змінними витратами ґрунтується на розподілі всіх затрат на змінні та постійні і передбачає, що собівартість продукції визначається – тільки за змінними витратам. Так, до виробничої собівартості продукції належать прямі матеріали, пряма заробітна платня і частина загально виробничих витрат, які є змінними. За змінними витратами оцінюють також залишок готової продукції.
Постійні загально виробничі затрати не включають у собівартість продукції, а зараховують до витрат періоду. Вони поділяють обліку окремо і їх списують на звітного періоду. Контроль постійних витрат здійснюють за центрами відповідальності через бюджетування, виявлення і аналіз відхилень від бюджету (кошторису).
На практиці може бути доволі складно розділити постійні і змінні заграти. Часто буває так, що затрати неї ні повністю постійними, ні повністю змінними, й інколи потрібне детальний аналіз для того, щоб встановити цю різницю стосовно характеру діяльності підприємства
Постійні затрати не залишаються незмінними на всіх рівнях обсягу виробництва Настає момент, коли будь-яке подальше збільшення обсягу виробництва потребує додаткового обладнання, а можливо, й розширення виробничих площ. Тому деякі затрати можна розглядати як постійні лише в межах певного періоду або для певного асортименту продукції.
Калькуляція собівартості за змінними витратами є необхідним доповненням калькуляції повних витрат. Використовують її в фінансовому менеджменті для планування, контролю, прийняття управлінських рішень про виготовлення нових видів продукції, ціноутворення, планування прибутку, рішень типу "виготовляти чи купувати?" та ін.
Із системою обліку і калькулювання змінних витрат пов'язаний показник маржинального доход.
Маржннальний дохід – це різниця між доходом від реалізації продукції і сумою змінних затрат. Він є проміжним фінансовим результатом, який покриття постійних витрат і отримання прибутку.
Таблиця 3
Звіт про фінансові результати на основі маржинального доходу
Показники
А
Б
В
Разом
Дохід від реалізації
500
400
100
1000
Змінні затрати:
Матеріали
45
30
10
85
Зарплатня
90
20
20
280
Обробка
165
10
10
195
Маржинальний дохід
200
180
60
440
Постійні затрати
Ремонт
15
10
20
45
Устаткування
10
20
20
50
Збут
15
10
10
35
Адміністративні затрати
30
70
120
220
Прибутки (збитки)
130
70
-110
90
При тому треба враховувати, що система обліку та калькулювання повних і затрат можуть давати різні фінансові результати підприємства.
Приклад. Підприємство виготовляє і реалізує продукцію. Ціна реалізації одного виробу становить 120 гривень. Дані про реалізацію за місяць такі:
виготовлено виробів – 100 штук;
реалізовано виробів – 80 штук;
змінні затрати на один вибір – 48 гри.;
постійні затрати на один місяць – 6000 грн. Фактичну собівартість одиниці продукції за повними затратами визначають так:
грн.
Прибуток від реалізації одного виробу: 120 – 108 = 12 грн. Далі порівняємо результати, отримані у звіті про фінансові результати за системою повних затрат та системою змінних затрат.
Звіт про фінансові результати за системою повних затрат
Грн.
Реалізовано (80 шт. х 120 грн.) 9600
Затрати (80шт. х 108 грн.) 8640
Прибуток 960
Звіт про фінансові результати за системою змінних витрат
Грн.
Реалізовано (80шт. х 120 грн.) 9600
Затрати:
Змінні (80 шт.х 48 грн.) 3840
Постійні 6000
Разом 9840
Результат (збитки) 240
Різниця фінансового результату зумовлена різною сумою затрат, віднесених на собівартість реалізованої продукції.
За системою повних затрат на собівартість реалізованої продукції віднесено ту частину постійних затрат, яка відповідає кількості фактично реалізованої продукції (480 грн.).
За системою змінних затрат на собівартості відносять усю суму періоду (6000 грн.). різниця (1200 грн.) за системою повних затрат віднесення за залишок продукції на складі.
Якщо кількість виготовленої і реалізованої продукції однакова, то фінансовий результат однаковий за обома системам.
Приклад. Підприємство виготовило і реалізувало 100шт. виробів.
Звіт про фінансові результати за системою повних затрат:
Реалізовано (100 шт. * 120 грн.) 12000
Затрати (100 шт.* 108 грн.) 10800
Прибуток 1200
Звіт про фінансові результати за системою змінних затрат
Реалізовано (100шт. * 120 грн.) 12000
Затрати
Змінні (100шт. * 48 грн.) 4800
Постійні 6000
Разом 10800
Прибуток 1200
Приклад. Підприємство в поточному році виготовило 100 шт. виробів, а реалізувало 125 шт. (за рахунок залишку продукції на складі).
Реалізовано (125 шт. * 120грн.) 15000
Затрати (125 шт. * 108 грн.) 13500
Прибуток 1500
Звіт про фінансові результати за системою змінних затрат
Реалізовано (125шт * 120грн.) 15000
Затрати
Змінні (125шт * 48 грн.) 6000
Постійні 6000
Різниця величини прибутку (1500 грн.) зумовлена постійними затратами у величині реалізованого залишку готової продукції на складі за системою повних затрат). Отже» на підставі викладеного можна зробити висновки:
Різниця суми фінансового результату за обома системами калькуляції
залежить від співвідношення виготовленої і реалізованої продукції:
а) якщо кількість виготовленої ідеалізованої продукції однакова, то величина прибутку буде однакова за системою як повних, так і змінних затрат;
б) якщо кількість виготовленої продукції більша, ніж реалізованої, то прибуток за системою змінних затрат більший, ніж за системою;
в) якщо кількість виготовленої продукції менша ніж реалізовано, то прибуток за системою змінних затрат буде більший ніж за системою повних затрат.
Переваги системи обліку і калькуляції змінних затрат у тому, що вона:
1)спрощує облік (а також нормування і планування) затрат і калькулювання, тому що постійні затрати не поділяють між видами продукції;
2)дає змогу визначити взаємозв'язок затрат, обсягу виробництва і прибутку;
3)точніше визначити фінансовий результат за принципом затрати-доходи";
4)надає необхідну інформацію для прийняття рішень.
Недоліки системи обліку і калькуляції змінних затрат:
1)труднощі поділу всіх затрат на змінні і постійні;
2)дублювання системи обліку;
3)заниження вартості залишків продукції на складі.
Телевизоры и холодильники. Большой выбор. . Быстрая химчистка штор может быть выполнена нашими специалистами. . Сотрудники нашей компании осуществляют клининговые услуги любой сложности. Телевизоры и холодильники. Большой выбор. . Быстрая химчистка штор может быть выполнена нашими специалистами. . Сотрудники нашей компании осуществляют клининговые услуги любой сложности.
